Літа минають, літа минають
 І їх ніяк не зупинить,
 А думка тає, нам серце крає,
 Нам серце крає (2) кожну мить.

 Були ми гожі, як в травні рожі,
 Були уста, як маків цвіт,
 Було кохання, було зітхання,
 Було і нам (2) сімнадцять літ.

 Літа минають, літа минають
 І час нам скроні посрібнив
 І не забути, і не вернути,
 Усіх кого (2) колись любив.

 І в юнь, і в старість життя нам в радість,
 Бо кожен день живем з надій.
 І в 30 років, і в 40 років,
 І в 50 (2) ми молоді.