зацвіли чорнобривці під білою хатою
на плетінь невисоку жовтий сонях поник
сьогодні я мамо прощаюсь з дівчатами
і стою на весільний вишиваний рушник

більше мамо не будеш ти гладить коси шовковії 
не вплітатимеш стрічки у голівку мою
і на заході сонця не підеш до віконця
зустрічати з гулянкі неслухнянку свою

ти не плач жє матусю що із дому іду я
що із рідного дому у чужую сімью
і що жінку чужую буду мамою звати
я ж тебе моя люба іще більше люблю
 прог 1 куплет