Сіла птаха білокрила на тополю,
 Сіло сонце понад вечір за поля.
 Покохала, покохала я до болю
 Молодого, молодого скрипаля.

 Покохала, зачарована струною
 Заблукала та мелодія в гаю.
 В гай зелений журавлиною весною
 Я понесла своє серце скрипалю.

 Йшла до нього, наче місячна царівна,
 Йшла до нього, як до березня весна.
 І не знала, що та музика чарівна
 Не для мене, а для іншої луна.

 Сіла птаха білокрила на тополю,
 Сіло сонце понад вечір за поля.
 Покохала, покохала я до болю
 Молодого, молодого скрипаля.

Вже догорає небокрай
І злітає жовтий лист —
Моя печаль.
Вже ідуть від неба до землі,
Ідуть дощі, як скрипалі,
У синю даль.

Приспів:
Скрипка грає, серце крає,
Наше літо догорає.
Скрипка грає, плаче гірко,
То кохання гасне зірка.

Вже полум'яні солов'ї
Не повернуться у гаї
В розмай дібров.
Вже у полоні хмарних днів,
Наче музика без слів,
Моя любов.

Приспів.
Програш

Вже не приходиш ти у сни,
Кольорові мої сни,
Як цвіт весни.
Вже відлунали ті пісні,
Що присвячені мені,
Щасливі дні.

Приспів. 2 р.