О плями чорно-білі у щоденному житті, 
Лишилося помріяти й збагнути — не святі. 
Як мало і багато треба мати поміж тим, 
Щоб жити мудрим старцем і злетіти молодим. 

А завтра знову завтра знову кома на кінці, 
І трубка телефонна у схвильованій руці, 
Ти знову згубиш слово і у прірву піде час 
Ця пауза мовчання стане приспівом для нас! 

Та крутиться Земля, 
Щаслива мить тікає, 
Її не здоженеш, 
Якщо життя немає. 
Поклич мене любов 
У подорож кохання, 
Я так давно живу 
На острові чекання. 

Я хочу гріти сутінки не краденим вогнем, 
Змінити кому крапкою для нових світлих тем. 
Я всі найкращі помисли з тобою уявлю, 
Бо я іще надіюся, бо я іще люблю. 

Як хочеться зануритись у те чого нема, 
Не чути ком зі смиком і любити не дарма, 
Як хочеться із друзями провадити свята 
І знати, що людина із тобою саме та! 

Та крутиться Земля, 
Щаслива мить тікає, 
Її не здоженеш, 
Якщо життя немає. 
Поклич мене любов 
У подорож кохання, 
Я так давно живу 
На острові чекання.