1.У ніч на Івана, у ніч на Купала,
У темному лісі чар-зілля шукала.
Чар-зілля шукала і долю благала,
Шукаючи дива, я там заблукала.
Розквітне опівночі папороть-квітка,
Кохання прилине, як біла лебідка.
Огорне крилом своїм тихо і зрання,
І скаже любове єдина й остання.
Приспів:
Я бачила диво у ніч на Купала,
Там папороть-квітка у лісі палала.
Згорала і з нею надія остання,
Чи вернеться віра в надію й кохання.

2.Блукала у лісі, розраду шукала,
В сумної вербички поради питала.
Скажи, вербиченько, сестрице зітхання,
Чи збудуться мрії про вірне кохання?
У задумі віти додолу зігнулись,
У шепоті листя зі сну стрепенулось.
Мовчала вербиця, та сумно зітхала,
Росинка-сльозинка у трави упала.
Приспів:
3.У серця свого я тоді запитала,
Чому я коханою досі не стала?
Чому моя доле, ти так невблаганна?
Ой, доленько, доле, примхливая панно!
І вирвалось серце, як птах на світанку,
Розсипалось в роси усе до останку,
І сяяли іскри, як папороть-квітка,
Вернеться кохання, як біла лебідка.
Приспів:
Я бачила диво у ніч на Купала,
Там папороть-квітка у лісі палала.
Згорала і з нею надія остання,
Чи вернеться віра в надію й кохання.

Я бачила диво у ніч на Купала,
Там папороть-квіти у лісі палали.
Не квіти кохання веселкою грали,
То іскорки серця мого догорали.