Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте – холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне, а вона...

 А вона, а вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
 Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

 Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
 Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

 Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
 Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)