муз: Олександра Злотника
сл:    Юрія Рогози

1
Що було, то було, сподіватися марно.
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знову до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.
2
У кав’ярні сховатися можна, здається,
від неспокою вулиць та від самоти.
Незнайома дівчина мені посміхнеться,
але це вже не ти, але це вже не ти.
ПР-В:
Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.
3
Загубилося наше недовге кохання,
у серпанку невпинно минаючих днів.
Загубилася наша старенька кав’ярня
між блакитних димів, прохолодних димів.
ПР-В:
Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.
ПР-Ш:
4
Що було, то було, сподіватися марно.
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знову до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.
ПР-В:
Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.
ПР-Ш: