Ой на горі стоїть хата, 
Під нев сидить дівка вбрата.
Сидить сумно поглядає, 
Сидить сумно поглядає, 
На гуцулика чекає.

А той гуцул забарився, 
Десь на другу задивився.
Задивився десь на другу, 
Задивився десь на другу, 
Та й забув про свою любу.

Любка сльози витирає, 
Та й у осені питає:
Скажи мені осінь мила, 
Скажи мені осінь мила, 
Де і в чьому я зхибила.

Десь у полі, вітер віє, 
Про дівчину гуцул мріє.
А дівчина вже кохана, 
А дівчина вже кохана, 
Давно з другим зпарована.

Хай він знає, хай повчиться.
Кинув милу тепер злиться
Бо лишився зовсім сам він, 
Бо лишився зовсім сам він 
І ні з ким не спарований. 

Треба знати, що робити, 
Зі всіх лиш одну любити.
А дівчина варта того, 
А дівчина варта того, 
Щоби мати миленького.