Поріділо козацтво від втоми і ран.
Гей, з чобіт позбивайте пилюку.
І встає з небуття кошовий отаман,
І з кресала запалює люльку.

А за ним піднімаються воїни скрізь,
Бо завчили козацьку науку:
Ой, напаснику лютий ти не лізь, ти не лізь,
Під козацьку розмашисту руку.

Приспів:

Ой, з нашого роду не качайте воду,
Ой, з нашого духу не ліпіть макуху.
Ой, з нашої слави не робіть забави,
Не робіть забави світові на сміх..
Бо козацька вдача, як вогонь гаряча,
Бо козацька сила не одних косила.
Шабелька завзята вдарить, як розплата.
Кривдників поганих покарає всіх.

Гей, ти наш кошовий, в тебе кручений вус,
Та ще шапка смушева бідова.
Наслухаємо, батьку, пораду живу,
Твого вірного й чесного слова.

І сказав отаман, і промовив козак,
Аж із слів полетіли іскрини.
Україна одна і не можна ніяк
Віддавати її на загину.