Крутилось пір’я на вітру, і я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов, покинула. 
Виймали жала із грудей,
Очата двох моїх дітей, і вся моя любов на них, рікою хлинула.
ПРИСПІВ:
Зростають у гніздечку соколята, 
О Боже, ти за все мене прости! 
О як я їх не хочу відпускати, 
У простори юнацької мети. 
В роках моїх така, велика сила, 
Та долю не затримати, нічим, 
Сини мої, візьміть мої вітрила, 
Та й батька не забудьте, поміж тим. 

Я спав роками у вогні, біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі, в сльозах журилася. 
А я синочків обіймав, і сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле, забарилася!