Знов зозулі голос чути в лісі, 
Ластівки гніздечко звили в стрісі. 
А вівчар жене отару плаєм, 
Тьохнув пісню соловей за гаєм. 
 
Приспів: 
Всюди буйно квітне черемшина, 
Мов до шлюбу вбралася калина. 
Вівчара в садочку, в тихому куточку, 
Жде дівчина, жде. (весь куплет - 2) 
 
Йшла вона в садок повз осокори, 
Задивилась на високі гори. 
Де з беріз спадають вранці роси, 
Цвіт калини приполола в коси. 
 
Приспів 
 
Ось і вечір - вівці біля броду, 
З Черемоша п’ють холодну воду. 
У садочку вівчара стрічає 
Дівчинонька, що його кохає. 
 
Вновь в лесу кукушки голос слышен, 
Ласточки свой домик вьют под крышей, 
А овчар отару с пастбищ гонит, 
Эхо в соловьиной песне тонет. 
В сад она пришла с цветами бора, 
Любовалась на большие горы, 
Где с берёз спадают нежно росы, 
Цвет калины приколола в косы. 
Солнце уж за горизонт заходит, 
Баритоном ей овчар выводит: 
- Я приду к тебе, когда отару 
С водопоя загоню в кошару. 
Вот и вечер, овцы возле брода 
Пьют из Черемоша сладко воду … 
И в саду любимого встречает 
Та, в которой он души не чает