Знов зозулi голос чути в лiсi,
Ластiвки гнiздечко звилi в стрiсi.
А вiвчар жене отару плаэм,
Тьохнув пiсню соловей за гаэм.

Всюди буйно квiтне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вiвчара в садочку,
В тихому куточку
Жде дiвчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високi гори,
Де з берiз спадають чистi роси,
Цвiт калини приколола в коси.

Вже за обрiй сонечко сiдаэ,
З полонини iй вiвчар спiваэ:
- Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару

Ось i вiчiр вiвцi бiля броду
З Черемоша п'ють холодну воду.
У садочку вiвчара стрiчаэ
Дiвчинонька, що його кохаэ.