Чорнiï брови, карiï очi,

Темнi, як нiчка, яснi, как день!

Ой, очi, очi, очi дiвочi,

Де ж ви навчились зводить людей?

--

Вас i немає, а ви мов тута,

Свiтите в душу, як двi зорi.

Чи в вас улита якась отрута,

Чи, може, справдi ви знахарi?

--

Чорнiï брови — стрiчки шовковi,

Все б тiльки вами я любувавсь.

Карiï очi, очi дiвочi,

Все б тiльки я дивився на вас!

--

Чорнiï брови, карiï очi!

Страшно дивиться пiд час на вас:

Не будеш спати нi вдень, нi вночи,

Все будеш думать, очi, про вас.

--

Два останні рядки кожного куплету повторюються