Пролягла дорога від твоїх воріт
 До моїх воріт, як струна.
 То чому згубився твій самотній слід -
 Знаєш ти одна, ти одна.

 Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
 Бо до тебе навесні я повернусь, мила.
 Твої руки я візьму знову в свої руки,
 Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

 Приспів:
 Не ховай очей блакитний промінь,
 Заспівай мені в останній раз.
 Пісню ту візьму собі на спомин,
 Пісня буде поміж нас.

Тече вода, тече бистра, а куди – не знає,
 Поміж гори в світ широкий тече, не вертає.
 Ми зайдемо в чисту воду біля водограю
 І попросим його щиро – хай він нам зіграє.

 Приспів:
 Ой водо-водограй, грай для нас, грай.
 Танок свій жвавий, ти, не зупиняй.
 За красну пісню на всі голоси
 Що хочеш, водограю, попроси.
 Струни дає тобі кожна весна,
 Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
 А ми зіграєм на струнах отих,
 Хай розіллють вони радісний сміх.

Я піду в далекі гори
 У вечірнюю годину
 І попрошу вітра зворів,
 Щоб не спав, не спав до днини.

 Щоб летів на вільних крилах
 У широкі полонини
 І приніс до ранку квіти,
 Що так люблять очі сині.

 Приспів:
 Мила моя, люба моя,
 Квіте ясен цвіт,
 Я несу в очах до тебе
 Весь блакитний світ.
 Я несу в устах цілунки,
 Радісні пісні,
 А в руках несу я ласку
 Й квіти весняні.

Ти признайся мені,
 Звідки в тебе ті чари,
 Я без тебе всі дні
 У полоні печалі.
 Може, десь у лісах
 Ти чар-зілля шукала,
 Сонце-руту знайшла
 І мене зчарувала?

 Приспів:
 Червону руту
 Не шукай вечорами, –
 Ти у мене єдина,
 Тільки ти, повір.
 Бо твоя врода –
 То є чистая вода,
 То є бистрая вода
 З синіх гір.