Дичка-молодичка
I
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Приспів:
Як-же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав.
Чи змарнується краса?
молодичка охка.
Мила панно, не журись
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
не зівай козаче.
II
Біля саду – джерело.
Грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася: ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля! 
III
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки.
Ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!